Вірш «Обнови» представника поетичного покоління «вісімдесятників» Ігоря Римарука сповнений тривожного передчуття та гіркої іронії щодо суспільних метаморфоз. Через метафоричні образи тернового вінка, стражників-мучеників та фатальної макабричної брички автор порушує проблему духовного знецінення й перевертання моральних орієнтирів. Лаконічна форма твору підсилює напружений ритм роздумів ліричного героя про долю власної душі серед оманливого оновлення світу.
молодiй душе
радiй обновам —
лавровий вiнок стає терновим
стражники у мученики пруть
хрест не орден
хрест не одберуть
на крилатий герб у консулятi
задивились коники крилатi
а буланий змiй
а вороний —
де ви нинi
в упряжi якiй
мчить полями бричка макабрична
деренчить горлянка вiзника
i твоя
душе
зоря одвiчна
в небесах оновлених зника