Поезія «Непевність» належить до вершин польської та світової любовної лірики епохи романтизму. Написаний 1825 року, твір глибоко й психологічно витончено передає сум’яття ліричного героя, який уважно прислухається до власного серця. Рефрен наприкінці кожної строфи стає емоційним лейтмотивом, що увиразнює драматизм і незбагненність людських почуттів.
Вдалині від тебе не тужу, не плачу,
Розуму не трачу, як тебе побачу,
А проте, як часом довго не стріваю,-
Все чогось сумую, все когось шукаю.
I в журбі до серця підплива питання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?
Ти з очей зникаєш, і вже я не в силі
Одновити в думці риси твої милі,
Хоч мені й говорить прагнення щоденне,
Що ти завжди близько, завжди біля мене.
Та мене хвилює давнє запитання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?
Сумував я тяжко, та своєї скрути
Не давав ніколи я тобі відчути;
Без мети блукав я і втрачав дорогу,
А прибившись часом до твого порогу,
Входив я, сховавши в серці запитання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?
Задля тебе навіть смерть була б легкою,
В пекло я подався б для твого спокою,
Хоч не маю зваги серцю наказати —
I твоїм здоров’ям, і спокоєм стати.
Сушить мені мозок те лихе питання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?
Як руки твоєї дотик відчуваю,
Наче в любий спокій весь я поринаю.
Я б заснув навіки в тую мить, здається,
Коли б не будило серце, в котрім б’ється,
Невідступно б’ється грізне запитання:
Чи це тільки дружба, а чи це кохання?
Коли я цю пісню віршував без тями,
Віщий дух моїми не владав устами,
Сам не знаю звідки, стежками якими
Узялися мислі і набігли рими,
Як я в кінці вірша вкарбував питання:
Що мене натхнуло — дружба чи кохання?
1825