Поезія «Мій дух як ніч» є яскравим зразком байронічного світовідчуття, якому притаманні мотиви глибокого внутрішнього надлому, самотності та невимовного душевного болю. Ліричний герой шукає порятунку від розпачу в музиці, яка здатна виразити весь трагізм його переживань. Майстерний переклад Володимира Самійленка надзвичайно точно передає мінорну інтонацію, пристрасність та мелодійність оригінального твору.
Мій дух як ніч. О, грай скоріш!
Я ще вчуваю арфи глас,
Нехай воркує жалібніш
І тішить слух в останній час.
Як ще надія в серці спить,
Її розбудить віщий спів.
Як є сльоза, вона збіжить,
Поки мій мозок не згорів.
Але суворо й смутно грай,
Додай жалю в свій перший звук.
Молю тебе, заплакать дай,
Бо розпадеться серце з мук.
Воно в собі терпить давно,
Давно вже в ньому вщерть образ,
Як не поможе спів, воно
Од мук тяжких порветься враз!
Переклад В. Самійленка