«Лисиця і виноград» — одна з найвідоміших байок легендарного давньогрецького автора Езопа, чиє ім’я стало уособленням жанру алегоричного повчання. У лаконічній оповіді через простий сюжет висміюється поширена людська риса — схильність знецінювати недосяжне замість визнання власної неспроможності. Цей короткий твір заклав основу так званої езопівської мови та подарував світовій культурі влучний афористичний вислів про «кислий виноград».
Молода Лисиця побачила, що з виноградної лози звисають грона, і захотіла дістати їх, але не змогла. Відходячи, сказала сама до себе:
— Вони кислі!
Так і в людей буває. Коли хто неспроможний досягти чогось, посилається на обставини.