Поезія «Лист із полону» польського лірика Константи Ільдефонса Галчинського постала в часи Другої світової війни під час перебування автора в німецькому таборі для військовополонених. Твір є ніжним сповідницьким посланням до коханої дружини Наталії, де побутова простота образів поєднується зі щирою сакралізацією почуття. Для ліричного героя спогад про кохану стає єдиним джерелом світла, надії та внутрішньої сили посеред темряви табірних буднів.
Кохана моя, кохана!
Ти спиш уже?
На добраніч!
В пітьмі я твій образ бачу,
А ніч весняна, духмяна!
Єдина у цілім світі,
Ім’я твоє хай святиться!
Вода ти для мене влітку,
А взимку — моя рукавиця.
Ти щастя моє весняне,
Осіннє, зимове, літнє…
Скажи мені:
«На добраніч!»,
Прийди уві сні, кохана!
За що мені все це щастя
З тобою в раю у Бога?..
Світліше за сонце ясне,
Ти — пісня моєї дороги.