Поезія Генріха Гейне вирізняється особливою мелодійністю, щирістю та глибоким психологічним підтекстом. Вірш «Коли розлучаються двоє…» порушує вічну тему розставання, контрастуючи показну байдужість із прихованим, справжнім болем. Твір написано в романтичній традиції, проте він вражає своєю життєвою правдивістю та лаконічністю.
Коли розлучаються двоє,
За руки беруться вони,
I плачуть, і тяжко зітхають,
Без ліку зітхають, смутні.
З тобою ми вдвох не зітхали.
Ніколи не плакали ми;
Той сум, оті тяжкі зітхання
Прийшли до нас згодом самі.
Переклад із німецької Максима Стависького