«Хотів би жити знов у горах»Джордж Гордон Байрон
Зарубіжна література9 класЛірична поезіяПоезія⏱ ~2 хв читання

«Хотів би жити знов у горах»

Джордж Гордон Байрон

Пронизлива лірична поезія Джорджа Гордона Байрона, присвячена темам самотності, розчарування у світському суспільстві та одвічному прагненню душі до свободи й дикої природи.

Поезія «Хотів би жити знов у горах» яскраво відображає романтичний світогляд Джорджа Гордона Байрона, для якого природа була єдиним прихистком від фальші та лицемірства цивілізованого світу. У цьому творі поет протиставляє душну атмосферу вищого суспільства («краю лукавства й німоти») величній і незбагненній стихії гір та океану. Глибокий особистий біль, розчарування в колишніх ідеалах та жага внутрішнього очищення створюють неперевершений настрій байронічного суму.

Хотів би жити знов у горах
Дитям безжурним, як колись,
Блукать між скель, в морях суворих
Між хвиль розбурханих нестись.

Моя ж душа, мов птах прип’ятий,
Що прагне скель і висоти,
Страждає в Англії пихатій,
В краю лукавства й німоти.

Дай утекти мені, талане,
На лоно урвищ і горбів,
Забудь всі титули й кайдани,
Лаку з вельможних і рабів.

Веди мене на хмурі скелі,
Де стогне грізний океан,—
Верни в дитинства дні веселі,
Дай серцю відпочить од ран.

Я мало жив, та відчуваю:
Чужий я в цьому світі лжі.
Навіщо ж темрява ховає
Той знак останньої межі?

Я спав, я снив про щастя, доки
Не заступив тих марень гніт,—
То, Правдо, промінь твій жорстокий
Вернув мене у ниций світ.

Кого любив — давно нема вже,
Та й друзі розійшлись, як дим.
Надію втративши назавше,
Вже й серце стало крижаним.

Хай інколи тамує келих
Скорботу й біль, нехай уста
Сміються між питців веселих,—
Я серцем завжди сирота.

Як слухать ляси разуразні
Не друзів і не ворогів,
Кого у тлум строкатий блазнів
Маєтність або сан привів!

Де ж друзів коло? Чом не склалась
Та приязнь вірна і свята?
Набрид мені вертепний галас
І втіх нещирих марнота.

А ти, о Жінко, світоч вроди,
В тобі розрада і любов,
Та в серці в мене стільки льоду,
Що я й до тебе охолов.

Цей світ лукавства і облуди
Я б промінять на край хотів,
В якому вільно дишуть груди
Між темних урвищ і хребтів:

Туди б, з незлобним серцем, в бурю,
На те безлюддя, до стихій!
Волію пустку дику й хмуру,
Таку ж, як дух похмурий мій.

О, як мені з душного світу,
Мов голуб до свого кубла,
У небо грозове злетіти,
В кочівлю сонця та орла!

1807

Переклад Дмитра Паламарчука

Ви прочитали твір «Хотів би жити знов у горах» (Джордж Гордон Байрон) за програмою 9 клас.

← До каталогу бібліотеки