Поезія «Господь багатий нас благословив…» Олега Ольжича — взірець натхненної філософської лірики з виразними неоромантичними рисами. У творі утверджується оптимістичний світогляд, у якому людське існування постає сповненим величних духовних дарів: творчого горіння, щирого пориву та самопосвяти. Автор закликає людину не боятися життєвої повноти, а сміливо й рішуче обирати свою дорогу, черпаючи життєву наснагу без страху і вагань.
І вірити, і прагнуть — не вотще.
Безсмертне — і величне, і ясне-бо.
Ось лине хмара з літеплим дощем,
І розверзається врочисте небо.
Господь багатий нас благословив
Дарами, що нікому не одняти:
Любов і творчість; туга і порив,
Одвага і вогонь самопосвяти.
Солодких грон і променистих вин —
Доволі на столах Його веселих.
Іди ж сміливо і бери один,
Твойому серцю найхмельніший келих.