Вірш «Дим» Ігоря Калинця належить до неперевершених зразків української пейзажної та урбаністичної лірики для дітей, сповненої щирої гри й персоніфікації. Автор майстерно оживлює звичайне природне явище, перетворюючи дим на сучасного бешкетного мандрівника у джинсах та зі смачною печеною картоплиною. Твір побудований у формі верлібру (вільного вірша), що підкреслює динаміку руху, легкість та невимушеність оповіді. Світлий гумор і тонке відчуття осіннього настрою зачаровують читача несподіваними метафорами та казковою атмосферою.
Втік дим від вогнища,
просто у синіх джинсах,
розпатланий,
та й подався у мандри.
Тільки спечену картоплину
прихопив.
По дорозі місто.
Сів у трамвай —
принюхується.
Зітхнула кондуктор:
— Осінь мені запахла.
Залоскотало водієві в носі —
повернув трамвай
і гайнув у гай.
“Я не в той трамвай сів”,—
подумав дим
і через вікно
вистрибнув.