Поезія «Дощ полив…» видатної української поетеси Ліни Костенко — це витончений зразок пейзажної лірики, сповнений теплого світла та свіжості. Усього у двох строфах авторка створює дивовижно пластичні й яскраві зорові образи: блискучий «полив’яний» день, струшування саду, подібного до парасольки, та череду корів, схожих на розсипану квасолю. Головна ідея твору полягає в життєствердному відчутті гармонії, чистоти та радісного оновлення, яке дарує довкіллю літня гроза.
Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний,
блискавки визбирує в траві.
Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви, і порожній шлях…
Ген корів розсипана квасолька
доганяє хмари у полях.