Лірична мініатюра «До моїх пісень» належить до раннього періоду творчості видатного німецького класика Йоганна Вольфганга Ґете й датується 1767 роком. У цьому вірші поет звертається до власного поетичного доробку як до єдиного свідка пережитих хвилин щастя та гіркоти неминучої розлуки. Головний мотив твору — щирість і незрадливість кохання, пам’ять про яке продовжує жити у тихих рядках навіть крізь сльози та осмуту. В українському перекладі Петра Тимочка вірш вражає особливою наспівністю та кришталевою чистотою емоцій.
Ви, пісні мої короткі,
Будьте свідками утіх, —
Відійшли, мов сни солодкі,
Дні веселощів моїх.
Проведу я в путь кохану
І забуду вас, пісні.
Я співати перестану
Й сльози литиму рясні.
Та коли вона в осмуті
Тихий спів почує знов,
Хай згадає дні забуті
І незраджену любов.
1767
Переклад Петра Тимочка