«Червона рута» Володимира Івасюка — одна з найвідоміших перлин української пісенної лірики, що стала справжнім символом національної культури. В основі твору лежить давній карпатський фольклорний мотив про магічну квітку, яка дарує кохання тому, хто її знайде. Проте ліричний герой наголошує на тому, що щирим почуттям не потрібне чар-зілля, адже природна краса і чистота обраниці перевершують будь-які чари. Поетичний текст сповнений світлої романтики, мелодійності та живої образності української природи.
Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?
Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Червону руту
Не шукай вечорами, —
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода —
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
То є бистрая вода
З синіх гір.