«Нічна пісня подорожнього» (в оригіналі німецькою — «Wandrers Nachtlied») належить до найвідоміших шедеврів пейзажно-філософської лірики Йоганна Вольфганга Ґете. Твір вражає дивовижним лаконізмом і внутрішнім спокоєм, змальовуючи поступове занурення навколишнього світу в нічну тишу: від далеких гірських вершин і лісових долин до завмирання пташиного співу. Картина всеосяжної дрімоти природи органічно переростає в обіцянку омріяного спочинку для стомленої мандрами людської душі, утверджуючи неподільну гармонію буття.
На гірських вершинах
Спить сніг.
Вітерець в долинах
Затих.
Тиша без краю, безмеж.
Змовкнув пташиний галас.
Почекай — зараз
Ти заснеш теж.