Поезія Максима Рильського «Дощ (“Благодатний, довгожданий…”)», створена 1925 року, є яскравим зразком української пейзажної лірики. За допомогою виразних персоніфікацій та соковитих епітетів автор змальовує природне явище як жаданого, урочистого гостя, що несе відродження всьому живому. Динамічний ритм вірша передає бадьорість і свіжість перших крапель, які єднають простір приміських будинків та хліборобські ниви в єдиному очікуванні щедрого врожаю. Твір сповнений оптимізму, щирого захоплення невичерпною родючістю рідної землі та гармонією навколишнього світу.
Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Мати земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить, —
І пшеницею й ячменем
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.
1925 p.