Поміркуй над прочитаним
1. Про яку людину народ складає дотепні оповідки? За які заслуги?
Народ складає дотепні оповідки про відомого українського поета і художника Тараса Шевченка. Його шанують за те, що він був геніальним митцем, який уособлював прагнення українців до свободи.
2. Що означає вираз «народний поет»? Чому так називають Т. Шевченка?
“Народним поетом” називають Т.Шевченка тому, що його творчість була тісно пов’язана з життям простого українського народу, відображала його прагнення, надії й біль.
3. Яка головна думка оповідки «Шевченко над Невою»? Які риси характеру поета в ній розкрито?
Головна думка оповідки “Шевченко над Невою” - показати кмітливість і дотепність поета. Розкрито такі риси характеру: винахідливість, гострий розум, почуття гумору.
4. Яким постає цар?
У оповідці цар постає владним, але обмеженим правителем.
5. Що в цій оповідці вигадане, а що правдиве?
Вигадана ситуація зустрічі Шевченка з царем. Правдивим є те, що Шевченко жив у Петербурзі й часто малював на берегах Неви.
6. Що викликає сміх в оповідці «Портрет»?
У оповідці “Портрет” викликає сміх те, як Шевченко жартома малює портрет пана з ослиними вухами і продає його самому панові.
7. Якими рисами Т. Шевченка захоплюється народ?
Народ захоплюється кмітливістю, дотепністю, почуттям гумору Т.Шевченка, а також його здатністю дати відсіч можновладцям.
8. Яка оповідка тобі більше сподобалася і чому?
Мені більше сподобалася оповідка “Портрет”, тому що там дуже весела й несподівана розв’язка історії.
9. Прочитай оповідки «Скрізь гарно, де панів нема» та «Шевченків сад». Які нові штрихи вони додають до образу Т. Шевченка?
Оповідки «Скрізь гарно, де панів нема» та «Шевченків сад» додають до образу Тараса Шевченка нові штрихи, розкриваючи його боротьбу за справедливість та любов до природи.
10. Як відомо, ці оповідки були записані у 30-х роках XX ст. з уст народу. Про що це свідчить?
Запис цих народних оповідок про Тараса Шевченка в 1930-х роках свідчить про кілька речей:
- Про те, що постать і творчість Шевченка були глибоко шановані в народному середовищі. Ці історії передавалися в усній народній традиції протягом десятиліть після смерті поета.
- Про живучість фольклорних традицій в Україні того часу. Попри утиски української культури, прості люди пам’ятали і переповідали один одному історії про видатних діячів минулого.
- Про прагнення збирачів фольклору 1930-х років зберегти ці перекази як частину культурної спадщини українського народу. На той час влада ставилася до проявів народної творчості досить насторожено, тому сам факт запису таких оповідок був важливим культурним вчинком.
Отже, ці записи демонструють живучість пам’яті про Шевченка в народі, попри всі історичні потрясіння, а також відданість ентузіастів справі збереження українського фольклору.