Євшан-зілля — символ рідного краю (за однойменною поемою М. Вороного)
Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» є глибоким символічним твором, який порушує важливу тему любові до рідного краю, його культури та традицій. Через образ євшан-зілля автор передає ідею того, що зв’язок із Батьківщиною є невід’ємною частиною людської душі.
У творі розповідається про половецького юнака, якого князь Володимир Мономах узяв у полон і залишив при собі. Хлопчик жив у розкошах, поступово забуваючи про рідний степ і свій народ. Тим часом його батько, половецький хан, не міг змиритися з втратою сина і послав гудця повернути його додому. Гудець спробував нагадати юнакові про рідний край через пісні та слова, але це не подіяло. Лише запах євшан-зілля, трави з його батьківщини, пробудив у хлопця спогади й любов до рідного степу.
Цей епізод стає центральним у поемі, адже євшан-зілля виступає як символ духовного зв’язку з Батьківщиною. Воно нагадує, що навіть найкращі умови життя на чужині не замінять рідної землі.
Микола Вороний проводить паралель між історією половецького юнака та долею українців, які забувають про свою культуру та мову. Автор закликає шукати «євшан-зілля» — те, що допоможе відродити любов до України, її традицій та історії.
Таким чином, поема «Євшан-зілля» є не лише художнім твором, а й патріотичним закликом. Вона нагадує кожному про важливість збереження свого коріння та повернення до рідного краю як до джерела сили й натхнення.